76-й Венеційський міжнародний кінофестиваль
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| 76-й Венеційський кінофестиваль | |||
|---|---|---|---|
.jpg) | |||
 | |||
| Місце проведення |  Італія, Венеція | ||
| Голова журі | Лукресія Мартель | ||
| labiennale.org/en | |||
 76-й Венеційський міжнародний кінофестиваль у Вікісховищі
| |||
76-й щорічний Венеційський міжнародний кінофестиваль проходив з 28 серпня по 7 вересня 2019 року. Журі основного конкурсу фестивалю очолила аргентинська режисерка Лукресія Мартель. Фільмом відкриттям став фільм «Правда» японського режисера Корееда Хірокадзу [1][2][3][4][5][6][7] .
Головний приз, нагороду «Золотий лев», отримав фільм «Джокер» режисера Тодда Філліпса.
Основний конкурс: [8]
- Лукресія Мартель, режисер (
Аргентина) - голова - Пірс Хендлінг, історик кіно і критик, виконавчий директор Кінофестивалю в Торонто (
Канада) - Мері Херрон, режисер ( Канада)
- Стейсі Мартін, акторка (
Франція) - Родріго Прієто, кінооператор (
Мексика) - Сін'я Цукамото, режисер (
Японія) - Паоло Вірдзі, режисер і сценарист (
Італія)
.svg){kind=small}
Програма «Горизонти»: [8]
- Сузанна Ніккьяреллі, режисерка і сценаристка ( Італія) - голова
- Марк Адамс, художній керівник Единбурзького кінофестивалю (
Велика Британія) - Рашид Бушареб, режисер ( Франція)
- Альваро Брехнер, режисер (
Уругвай) - Єва Санджорджі, художня керівниця Віденського кінофестивалю ( Італія)
| Лауреата «Золотого лева» виділено окремим кольором. |
| Лауреата Гран-прі журі виділено окремим кольором. |
В основний конкурс відібрано наступні фільми:[4][9][10]
.svg){kind=small}
| Переможця виділено окремим кольором. |
Наступні фільми були відібрані для показу в програмі «Горизонти»:[9][14]
| Назва | Оригінальна назва | Режисер | Країна |
|---|---|---|---|
| Шість з половиною метрів | متری شش و نیم[en] | Саід Рустайї |  Іран
|
| Атлантида | Валентин Васянович |  Україна
| |
| Повітряна кулька | 气球[en] | Пема Цеден |  КНР
|
| Бик | Bik eneich — Un fils | Мехді М. Барсауі |  Туніс,  Франція,  Ліван,  Катар
|
| Біле на білому | Blanco en blanco[en] | Тео Корт |  Іспанія,  Чилі, Франція,  Німеччина
|
| Злочинна людина | ბოროტმოქმედი | Дмитро Мамулія |  Грузія,  Росія
|
| Гіганти самотності | Giants Being Lonely | Грір Паттерсон |  США
|
| Хава, Марьям, Аіша | Hava, Maryam, Ayesha | Сахра Карімі |  Афганістан
|
| Мати | Madre | Родріго Сорогойєн | Іспанія, Франція
|
| Мої дні слави | Mes jours de gloire | Антуан де Барі | Франція
|
| Моффі | Moffie | Олівер Германус |  ПАР, .svg){kind=small} Велика Британія
|
| Невія | Nevia | Нунція Де Стефано | Італія
|
| Кров пелікана[12] | Pelikanblut | Катрін Геббе | Німеччина,  Болгарія
|
| Повернутись | Revenir | Джессіка Палю | Франція
|
| Ріальто | Rialto | Пітер Макі Барнс |  Ірландія
|
| Тінь води | Chola | Санал Кумар Сасідхаран |  Індія
|
| Сонце | Sole | Карло Сіроні | Італія
|
| Вердикт | Verdict | Раймунд Рібай Гутьеррес |  Філіппіни
|
| Зумірікі | Zumiriki | Оскар Алегрія | Іспанія
|
Програма «Горизонти»: [8]
- Золотий лев - «Джокер», реж. Тодд Філліпс
- Гран-прі журі - Срібний лев - «Офіцер і шпигун», реж. Роман Поланскі
- Срібний лев за режисуру - Рой Андерссон за фільм «Про нескінченність»
- Кубок Вольпі за кращу чоловічу роль - Лука Марінеллі за роль у фільмі «Мартін Іден»
- Кубок Вольпі за кращу жіночу роль - Аріана Аскарід за роль у фільмі «Молитва в ім'я Бога»
- Приз за кращий сценарій - Лев - Юньфань за мультфільм «Вишневий провулок, 7»
- Спеціальний приз журі - «Мафія не та, що раніше», реж. Франко Мареска
- Премія Марчелло Мастроянні - Тобі Уоллес за роль у фільмі «Молочні зуби»
- Молодий лев - кращий режисерський дебют - Амьяд Абу Алала за фільм «Ти помреш в 20 років»
- Почесний Золотий лев - Джулі Ендрюс і Педро Альмодовар
- Приз за кращий фільм - «Атлантида», реж. Валентин Васянович
- Приз за режисуру - Тео Корт за фільм «Біле на білому»
- Спеціальний приз журі - «Вердикт», реж. Реймунд Рібей Гутьеррез
- Приз кращому акторові - Самі Буажіла за роль у фільмі «Бик»
- Приз найкращій акторці - Марта Ньєто за роль у фільмі «Мати»
- Приз за кращий сценарій - «Повернутися», реж. Джессіка Палю
- Приз за кращий відреставрований фільм - «Екстаз» (1933), реж. Густав Махато
- премія фонду Міммо Ротелля[it] — Мік Джаггер, Дональд Сазерленд, фільм «Підгоріла помаранчева гересь»
- ↑ Открывается 76-й Венецианский кинофестиваль [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] ДИЛЕТАНТ. Исторический журнал для всех, 28 августа 2019 года
- ↑ Regulations of the 76th International Film Festival. labiennale.org. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
- ↑ Wiseman, Andreas (24 червня 2019). Venice Film Festival Appoints ‘Zama’ Director Lucrecia Martel As Jury President. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
- ↑ а б Vivarelli, Nick (18 липня 2019). Hirokazu Kore-eda’s ‘The Truth’ With Catherine Deneuve, Juliette Binoche to Open Venice Film Festival. Variety. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
- ↑ Лариса Малюкова. Правда о «прачечной» // Новая газета. — 2019. — № 95 (31 октября). — С. 20. Архівовано з джерела 6 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Открытие Венецианского кинофестиваля [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Коммерсантъ, 28 августа 2019 года
- ↑ Модная Венеция-2019: Лучшие образы церемонии открытия [Архівовано 7 вересня 2020 у Wayback Machine.] интернет-журнал Marie Claire, 28 августа 2019 года
- ↑ а б в Le giurie internazionali della Biennale Cinema 2019 (італ.). 24 серпня 2019. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 25 серпня 2019.
- ↑ а б Vivarelli, Nick (25 липня 2019). Joker,’ ‘Ad Astra,’ ‘The Laundromat,’ ‘Marriage Story’ to Compete in Venice. Variety. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ Venezia 76 Competition. labiennale.org. 25 липня 2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
- ↑ Лариса Малюкова. Система острова Дьявола // Новая газета. — 2019. — № 97 (31 октября). — С. 20. Архівовано з джерела 6 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ а б Лариса Малюкова. Мужчина — прилагательное // Новая газета. — 2019. — № 96 (31 октября). — С. 18. Архівовано з джерела 27 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Лариса Малюкова. Прачечная «Осиная сеть» // Новая газета. — 2019. — № 98 (31 октября). — С. 21. Архівовано з джерела 6 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Orizzonti. labiennale.org. 25 липня 2019. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 28 липня 2019.